Виховна робота



Класні години в початковій школі

Виховні години 1- 4 клас

Твоє ім'я - твій друг.

Мета: розповісти учням про історію виникнення імен, про їхнє значення в житті людини; сприяти формуванню в учнів розуміння поняття «добре ім'я», виховувати учнів як гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної з повагою ставитися до самої себе, інших людей.  Формувати ЦСО до себе, людей.
Обладнання: фломастери, чисті аркуші паперу, картки з тлумаченням імені кожного учня класу.
Коментар: таблички з тлумаченням імен учнів класу учитель готує заздалегідь; до проведення заходу вчитель залучає учнів-читців (чотири особи).
 Хід заняття
Учитель пропонує учням відгадати загадку.
Нас не було :— воно було, 
Нас не буде — воно буде,
 Ніхто ні в кого його не бачив, 
А в кожного є.(Учні відповідають: «Ім'я».)
Творче завдання «Веселка наших імен».Учитель пропонує учням написати кольоровими фло­мастерами свої імена. Потім аркуші з іменами учнів при­кріплюють до класної дошки. Можли хтось з дітей чи гостей теж хоче написати своє ім’я.
 Слово вчителя.Історія імен дуже цікава. Одні з них дійшли до нас із сивої давнини, інші виникли зовсім недавно. Є імена попу­лярні й непопулярні, поширені в усьому світі або тільки се­ред окремих народів. Наші пращури, слов'яни, придумали чимало гарних імен: Світлана, Людмила, Борислав, Богдан, Надія, Любов, Володимир, Ярослав та інші. Їхній зміст нам зрозумілий, адже вони споріднені з відомими нам поняття­ми «світло», «слава», «мир», «надія», «бог», «любов». Але також існує багато імен іноземного походження.Наука про імена називається антропонімікою.У різних країнах особисті імена утворювалися по-різному. Німці та більшість народів Швеції, Англії носять подвійне ім'я, що складається з особистого і родового. Наприклад, шотландське Макдональд означає «син Дональда», ірландське О'Кейсі — означає «син Кейсі».Болгари, поляки, чехи майже не називають одне одного по батькові. Вони називають одне одного тільки на ім'я і прізвище.А у представників малих народів Півночі усього одне ім'я, воно є і прізвищем, і особистим ім'ям людини.В Іспанії, Італії, Франції, навпаки, полюбляють давати немовлятам одразу три, чотири, а іноді й п'ять особистих імен. Іспанці носять подвійне прізвище, що складається з прізвищ матері й батька.В'єтнамці носять імена, що також складаються з двох або трьох частин. До чоловічих імен додають частку «ван», а до жіночих частку «тхі»: Нгуєн Ван То, Фам Тхі Тхіч.В Україні кожна людина має прізвище, ім'я та по батькові. Нині батьки обирають ім'я для дитини, а раніше ім'я дитині давав священик. Прізвище дитина наслідує від своїх батьків.У давнину дитині зазвичай давали ім'я святого, у день відзначання якого вона народилася. Наприклад, хлопчика, що народився 19 грудня (на свято Миколая), називали Миколою, дівчинку, яка народилася 7 грудня (на свято Катерини) - Катрусею та ін. У наш час дотримуватись цієї традиції не вважається обов'язковим. Батьки обирають таке ім'я дитині, яке їм найбільш до вподоби. (Ведучі читають вірш Т. Глинокоп «Казка про імена»).
1-й читець.Наймення, поширені в різних народів.
До нашого люду дійшли крізь віки
І носимо ми їх тепер залюбки.
В них сила і віра, і щастя, і врода,
Хоробрість і мужність, життя нагорода,
Аглая — прекрасна, Валерія — сильна, 
Віталій — сильний, а Ганна — граційна,
Кирило — господар, а Клара — ясна,
Галина — спокійна, Аза — міцна.
2-й читець.
Найбільший Максим і маленький Павло,
Наталія — рідна, і камінь — Петро.
Красиве ім'я Маргарита — перлина,
Оксана й Варвара — чужі, а Ірина...
Ірина — це мир, благородний — Євген,
А Костя — постійний, все чує Семен.
Олена — це світло, Лариса — це чайка,
Тамара — це пальма, а Марфа — хазяйка.  
Виступ учнів-читців.1-   й      учень
Допитлива дівчинка наша Наталка — Її називають: Наталка-питалка. Питає Наталка: — Чому я так звуся? Й чому Мариною зветься мамуся? Подружка найкраща моя — Катерина, А в класі у нас є Оксана, й Ірина, і Зоя, і Соня, і Клара, й Галина, Лариса, Олена та ще й Валентина.
2-      й   учень
— Імення ці давні,— учителька каже,— Із Греції й Риму, із Заходу й Сходу. Вони нам дістались від різних народів. А що вони значать — послухай дитино: Галина — «спокійна», «міцна» — Валентина, Наталія — «рідна», «морська» — то Марина, А Зоя — «життя», «чистота» — Катерина... Софія — «премудра», а Клара — «ясна». 
3-й ученьА хлопців що значать тоді імена? Костя, наприклад, це значить «постійний», Кирило — «господар» і «мужній» — Сашко, А Петрик — то «камінь», «хоробрий» — Андрій... Степан — це «вінок», а «бадьорий» — Гришко.
А тепер давайте поговоримо про значення ваших імен.
Творче завдання «Будьмо знайомі».Учитель пише на дошці план інтерв'ю, учні по черзі виступають у ролі респондентів.Як тебе звуть?Чи подобається тобі власне ім'я?Як тебе називають рідні?Як тобі подобається, щоб тебе називали?Хто із відомих людей є твоїм тезкою?Можливо хтось теж хоче розповісти про своє ім’я.
 Слово вчителя.
Які ж імена давали дітям на різних етапах нашої історії? Історія людства не знала епохи, коли б у людей не було імен. У старовинних письменах знаходимо імена Рудий, Кривий, Забіяка. Наші пращури давали дитині якесь незугарне ім'я, що нібито затуляло її від погляду злих духів, «поганих» очей. Значну частину давніх імен становлять імена, в основу яких покладено прикмету чи рису вдачі людини. Бажаючи мати сильну, розумну, гарну дитину батьки називали її Лев, Вовк, Веселка. Довгоочікуваного сина називали Жданом, малюків із доброю вдачею - Любимами, Добринями, Веселиками. Інколи називали за порядком народження - Первушка, Вторак, Третяк. На вибір наймення впливав і колір волосся, та очей. Так з'явилися імена, а згодом і прізвища Рудий, Руденко, Чорний.Суспільна верхівка пишалася своїм багатством, тому до складу імен можновладців входили корені -слав- (слава) і -волод- (володар):Ярослав, Мстислав, Всеволод, Володимир.Наприкінці X століття, коли наші пращури прийняли християнство, відбулась заміна давньоруських імен християнськими — іменами грецького, латинського і староєврейського походження. Так, великий князь Володимир одержав під час хрещення ім'я Василій, а його син Ярослав — Юрій.У Польщі та в інших католицьких країнах новонароджений у день хрещення діставав не одне особове ім'я, а два, три і більше. В Іспанії та Португалії кількість імен дитини залежить від соціального становища та титулу батьків. Звичайному дворянинові — ідальго — дозволяється носити шість особових імен, грандам — дванадцять, а найвищим сановникам — досхочу. В Україні звичка давати по кілька імен дитині збереглася на Галичині. Наприклад, український поет Антонич мав їх два: Богдан-Ігор. Три імені дістав під час хрещення і Максим Рильський.Імена, які церква давала дитині під час хрещення, у повсякденному житті дещо змінювались: із Параскеви — Параска, із Теодора — Федір.Ганна, Ірина, Павло, Петро та багато інших імен поширені й сьогодні. Але історія має чимало кумедних сторінок.У світі з іменами трапляються різні кумедні випадки. От один із них, коли наприкінці XIX століття помер вождь одного з індіанських племен, не знайшлося жодного майстра, який би зміг на надгробному камені вмістити ім'я небіжчика, що було, мабуть, найдовшим ім'ям у світі. Ім'я померлого складалося зі 130 букв.Після Жовтневої революції 1917 року з'явилися нові, досить чудернацькі імена: Октябрина, Леніна, Сталіна, Індустрія, Тракторина, Електрифікація, Барикада, Ідеал, Шахта. Мода на ці імена швидко пройшла, але ще довго в суспільстві зустрічалися Дизелі Семеновичі, Хімізації Прокопівни. На Алтаї ще й досі можна зустріти такі імена, як: Казет (газета), Щурнал (журнал), Салдат (солдат), Трахтир (трактор).У 1979 році, як повідомлялось у пресі, на рей­совому літаку Ріо-де-Жанейро — Сан-Пауло (Бразилія) якась пасажирка страшенно обурилася, коли стюардеса назвала її сеньйорою Марія да Куна. Вона вимагала, щоб у список внесли її повне ім'я: Марія-Терца-Франциска-дес-Аесіс-да-Донде-пао-да-Роха-дес-Ісесенда-дос-да-Саг-радо-Дррокау^де-Взус-Перейра-да-Куяа. Літак запізнив­ся, бо ім'я пасажирки доводилося щоразу повністю пов­торювати на всіх зупинках при зльоті та посадці.У книзі Г. Глинського «Твоє ім'я ;— твій друг» знаходимо цікавий факт. На одному з Гавайських островів існує жіноче наймення із 65 літер. Його вільний переклад такий: «Мій любий вінок із чудово­го сплетеного лісового листя плине поміж хмарами вранішнього неба і розливає солодкі пахощі».У 20 — ЗО роках як віяння епохи з'явились імена: Комбайн, Комунар, Поема, Ідея, Епоха, Трак­тор, Казбек, Май, Воля, Новомир, Підйом, Енергія, Мартен. Але нікому не хочеться, щоб його величали, наприклад: Пурпур Комбайнович, Ідея Казбеківна. Навіть серед імен мода залишалась примхливою панночкою. Вийде на екран цікавий фільм або з'явиться чудовий роман, і через деякий час ім'я головного героя чи головної героїні отримують майже всі новонароджені хлопчики та дівчатка. 
Запитання до учнів.А як звуть ваших бабусь, дідусів, прабабусь, прадідусів? 
Слово вчителя.Імена, які колись були дуже поширені (Килина, Гаврило, Євдокія, Панас), зараз майже не вживаються, застаріли. Хоча є такі імена, які знову стали популярними (Максим, Кирило, Гліб). Можливо, прийде час, коли й інші «забуті» імена знову стануть у пригоді.Як уже згадувалось, раніше давали ім'я при хрещенні на честь святого чи святої. Із іменами пов'язано багато релігійних свят: Василя Святого (14 січня), Теплого Олекси (30 березня). У народі кажуть, якщо дитинка народилася в це свято, то вона вже родилася з ім'ям. Наприклад якщо дитина народилася 19 вересня, її називали Михасем або Михайлиною - бо був день Михайлове чудо, якщо 14 січня - називали Василем або Василиною на честь святого Василя.
 Запитання до учнів.Чи знаєте, на честь якого святого вас назвали? 
Слово вчителя.А тепер поговоримо про прізвища.Колись їх зовсім не було. У людей, окрім імен, були прізвиська, що давалися за якимись ознаками людини: Губань, Чубань, Бровко. Значення деяких назв сьогодні вже забулися, і пояснити їх можна за допомогою спеціальних словників. Наприклад: Легенда (неповороткий), Гмиря (нерішуча людина).Згодом прізвиська стали переходити в роду із покоління до покоління. Це були найменування за іменем батька, національністю, місцем проживання, професією. Наприклад: Іваненко, Татарчук, Могілевський, Коваль. 
Запитання до учнів.
Від яких імен утворені такі прізвища: Василюк, Пилипчук, Федорчук, Кіндратюк? 
Виступ учнів-читців.4-й  учень
Хто краяв сукні, став Кравець. 
Хто шив взуття, назвався Швець.
 Котли виготовляв Котляр, 
А ківшик для води — Ківшар.
5-й     учень
Кушнір кожухи добре шив, 
А Столяр дерево різьбив. 
Для сала бодню збив Бодняр, 
А горщики ліпив Гончар, 
Цирульник бороди голив, 
Калачник калачі ліпив. 
Бесіда.Як ви гадаєте, як у давнину люди могли отримати прізвища Соловей, Журавель?Як ви вважаєте, чи можна зневажати іншу людину, якщо в неї незвичайне ім'я або кумедне прізвище?Які нові імена та прізвища можуть виникнути в наш час — час комп'ютеризації, мобільного зв'язку і віртуальних ігор?
Цікаво, яку оцінку ви дасте герою такого вірша?
В нас жартун у класі є: 
Всім він прізвиська дає. 
Каже: «Я мастак до жартів!» 
Та чого ж ті жарти варті? 
Зве він «Савою» — Савенка. 
«Головою» — Головенка. 
А Саченкову — «Сачок». 
Маслаченка — «Маслачок».
 Не скаже друзям він по школі
 Володя, Ліда, Валя, Толя. 
А тільки Вовка, Валька, Толька, Лідка.
 І так щодня, ми цьому свідки. 
Слово вчителя.Ваші імена — це велика особиста цінність. Вони записані у свідоцтвах про ваше народження. І неприємно, коли тебе не називають на ім'я або хтось його перекручує.Звертаючись до своїх товаришів, треба вимовляти їхні імена з повагою. Буде приємно і їм, і вам. Американські психологи стверджують: розмовляючи з людиною, якомога частіше називайте її на ім'я, бо воно для людини наймиліше. Цим ви викличете симпатію до себе. 
Творче завдання «Поважаю тебе, друже».Учитель просить учнів дібрати пестливі форми до імен своїх сусідів по парті. Наприклад: Іван - Іванко, Івась, Івасик, Іваночко; Надія - Надійка, Надюша; Олександр - Сашко, Сашуня; Микола — Миколка, Миколайчик; Оле­на — Оленка, Оленочка. 
Запитання до учнів.Більшість імен означають найкращі чесноти люди­ни. Проте чи можуть значення імен вплинути на осо­бистість?Яке ствердження, на вашу думку, правильне: «Ім'я кра­сить людину» чи «Людина красить ім'я»? Чому? Слово вчителя.Дійсно, людину цінять не за те, що в неї гарне ім'я, а за добрі вчинки, сумлінну працю, щирість та розум. При­гадаймо народні прислів'я: Людина прекрасна у праці. Землю прикрашає Сонце, а людину — праця. Пташка красна своїм пір'ям, а людина — знанням. Хотілося б, діти, щоб ви прославили свої імена добрими справами. Вчитель. Учні нашого класу провели дослідження розповсюдженості імен учнів нашої школи. Прослухайте його результати.
Скільки імен чоловічих: 23
Скільки імен жіночих: 21
Саме популярне чоловіче ім’я: Олександр (4), Станіслав (3)
Саме популярне жіноче ім’я: Ірина (3), Анастасія (3)
Саме рідкісне чоловіче імя: Володимир, Віктор, Андрій, Роман, Вячеслав, Владислав, Орест, Ігор, Антон, Денис, Тимофій, Кипріян, Назар, Артем, Юрій, Максим.Артур.
Саме рідкісне жіноче ім’я: Ольга, Юліана, Катерина, Зоряна, Каріна, Поліна, Іванна, Ангеліна, Крістіна, Олександра, Любов.
Спільнокореневі жіночі і чоловічі імена: Олександр і Олександра.
Вчитель. Отже,бачимо яке розмаїття імен існує в нашій школі, а в нашому селищі, країні їх набагато більше. А зараз ми вам розповімо про те, яке значення імені як вербального засобу спілкування.
Наскільки значне місце в житті людини посідає її власне ім’я?           Чи є солодший звук для людського вуха за її власне ім’я? В ньому магія, сила впливати і підкоряти нас, почувши його ми мимоволі дослухаємось до того, хто його вимовив... Той, хто добре знається на психології людських почуттів, давно собі затямив, що пересічна людина набагато більше прив’язана до свого імені, аніж до всіх інших імен на землі разом узятих.           Лишень запам’ятайте ім’я і звертайтеся до людини, вимовляйте його невимушено, і ось ви уже зробили їй приємний комплімент, прихилили до себе. Та варто вам забути його, помилитися, або переплутати і от ви уже ні в сих, ні в тих. Погодьтесь, що коли вам хтось пише листа і, звертаючись, робить помилку у вашому імені, це дуже неприємно, хай навіть ви розумієте, що, можливо, адресант не хотів завдати вам прикрощів.
Вчитель. Цікавим є факт з історії, пов'язаний з Наполеоном ІІІ, імператором Франції та племінником великого Наполеона. Прослухайте його.
Учень – дослідник. Наполеон ІІІ, імператор Франції та племінник великого Наполеона, пишався тим, що він, незважаючи на свої монархічні клопоти, був спроможний згадати ім’я людини, що будь-коли йому стрічалася. Як йому це вдавалося? Дуже просто. Якщо він чув ім’я, вимовлене не досить розбірливо, то просив ще раз повторити йому нове імення. А коли воно було незвичним, то питав як його писати.  Впродовж розмови він старався декілька разів промовити щойно почуте ім’я, а про себе пов’язати його з якоюсь характерною рисою, виразом обличчя або загальним виглядом людини. Якщо нова людина була видатною особою, Наполеон докладав додаткових зусиль, щоб запам’ятати її ім’я. Щойно його Імператорська Величність лишалася на самоті, він записував це ім’я на аркушику паперу, відтак зосереджено вдивлявся в його обриси, закарбовуючи його у пам’яті, і рвав аркуш. Таким чином він досягав того, що зорова та слухова пам’ять надійно зберігали потрібне йому ім’я. Все це звісно відбирає час, проте „гарні манери” потребують маленьких жертв. 
Ведучий. Пам’ятаючи, що для людини звук її імені – найсолодший і найважливіший у мовлені, не забуваймо частіше називати друзів та знайомих на ім’я. До того ж, в нашій мові існує безліч пестливих наймень, які ще більше зближують співрозмовників, ламаючи будь-які стіни і крижані огорожі.
Вчитель. Назвіть максимальну кількість форм вашого власного імені.
Ведуча. Проте не варто використовувати весь арсенал зменшувально-пестливих імен до людини. Усе має бути до ладу і до місця, тоді ви досягнете свого у спілкуванні, а ще отримаєте від цього насолоду, адже робити приємне іншим, вдвічі приємніше для себе особисто.
Творче завдання «Імена у народних прикметах».
Учитель просить учнів назвати народні прикмети, пов'язані зі святами православного календаря. 
На Олекси кидай сани, готуй воза.
До Івана Купала дітки просять дощу, а після Купала він сам ітиме.
Прийшла перша Пречиста — одягла природа намисто. 
Якщо на Дмитра день без снігу, то ще не буде зими. 
Творче завдання «Імена у народних загадках».Учитель пропонує учнів загадати однокласникам народні загадки, у яких зустрічаються імена.
Довга Настя простяглася, якби встала, 
То б до неба дістала.(Дорога.)
Сидить Пахом на коні верхом, книги читає,
 А грамоти не знає.(Окуляри.)
Два брати Кіндрати через доріжку живуть
 І одне одного не бачать.(Очі.)
Чорний Іван, Дерев'яний каптан, 
Де носом проведе,
 Там помітку кладе.(Олівець.)
Червоний Макар по полю скакав, 
А в борщ плигнув.(Перець.)
Ліз Мартин через тин, 
Сам переліз,
А голову на тину лишив.(Гарбуз.) 
Творче завдання «Імена у народних скоромовках».Учитель пропонує учням повторити скоромовки, у яких зустрічаються імена.
 Пік біля кіп картоплю Прокіп. 
Старий Семен сказав своїм синам: 
— Сини, скосіть скирту сіна.
Сини скосили скирту сіна. 
Старий Семен сказав синам: «Спасибі». 
Їхав Прокіп з Прокопихою,
ще й з маленьким Прокопенятком.
 Ішов Прокіп — кипів окріп, 
Прийшов Прокіп — кипить окріп, 
Варка варила вареники, 
Василь взяв вареника,
Варка Василя варехою,
 Василь Варку вареником. 
Творче завдання «Конкурс приказок».Учитель пропонує учням провести конкурс на кращого знавця приказок, у яких зустрічаються імена. 
Держись, Хома, іде зима.
До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки.
Для нашого Федота не страшна робота.
Ваша Катерина нашій Орині двоюрідна сестра.
Я свою вину на Івана зверну.
Розказав Мирон рябої кобили сон.
Хто про Хому, а він про Ярему.
У всякої Федорки свої одговорки.
Засмійсь, Матвійку, дам копійку.
Казала Настя, як удасться. 
Заключне слово вчителя.А наостанок я хочу запропонувати вам жартівливі вірші. Спробуйте підрахувати, скільки дітей згадується в них.
Ми раненько — я і Влас 
Йдемо вдвох у рідний клас. 
А за нами —- дві Ярини, 
А за ними — три Ірини. 
Ось і Женя із Сашком,
Потім Лесик із Мишком, 
А за ними ще дві Тасі. 
Скільки нас уже у класі?(Тринадцять осіб.) 
В нашім класі два Івана, 
Дві Тетяни, два Степана, 
Три Катрусі, три Галини, 
П'ять Андріїв, три Поліни, 
Вісім Тань, чотири Ніни, 
І ні одної Марини. 
І всього один Віталій. 
Скільки всіх нарахували?(Тридцять три особи.)

       
Ведучий. А тепер проведемо невеличку вікторину, пов'язану з іменами. Поділимо клас на команди. Кожна команда повинна мати назву. Команди ми будемо визначати за першою літерою імені. Чиє ім’я починається на голосний, той належить до першої команди, а чиє ім’я починається на приголосний - той до другої.

Запитання для вікторини
1.Без запинки назвати 10 чоловічих імен (дівчатам).
2.Без запинки назвати 10 жіночих імен (хлопцям).
З.Які ви знаєте спільнокореневі жіночі та чоловічі імена?
4.Як називаються люди з однаковими іменами? (тезки)
5. Як називаються імена, які підбирають собі митці та письменники замість власного імені? (псевдонім)
6.Назвати справжнє ім'я української поетеси Лесі Українки. (Лариса Косач)
7. Назвати почуття, пов'язані з іменами. (Віра, надія, любов)
8.Які квіти мають назву імен? (Лілія, Маргаритка, Калина,  іван-чай)
9.Які ви знаєте (українські народні) пісні з іменами? («Несе Галя воду», «Грицю, Грицю, до роботи»,  «Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці», «Ой чорна я си чорна, ой чорна, як циганка…»
10 Назвіть художні твори, у назвах яких є ім’я. «Княгиня Ольга», «Ярослав Мудрий», «Микита Кожум’яка», «Михайло-семиліток», «Іван Підкова», «Тарасова ніч»,   «Климко», «Федько –халамидник», «Захар Беркут».   
- А зараз послухайте вірш і скажіть, про які права дитини йдеться у вірші І.Жиленко.І дівчатко, і хлоп’яМають право на ім’я.Ти – Надійка,  я  - Василь.А оцей малюк – Максим.Мають Дмитрик і ОленкаЩе й по батькові ім’я.- Я – Дмитро Ілліч Орленко! –Каже впевнено хлоп’я.І дівчатко, і хлопчина,І великі, і малі –Мають власну Батьківщину,Найріднішу на землі.Мають право називати йУкраїну словом МАТИ,Бо вона дітей завждиОборонить від біди.Сьогодні на святі присутні гості батьки і вчителі. Я думаю вони теж хочуть дізнатися значення своїх імен. Зараз давайте роздамо картки із значенням імен і перевіримо на скільки значення вашого імені  відповідає вам.Ведуча. Імен існує безліч, але за кожним стоїть особистість, єди­на у світі, неповторна. Здавна відомі таки вислови: «Такий вчинок зганьбить моє ім'я» або «Своїм подвигом він про­славив своє ім'я». Тож саме від вас залежить, яким для оточуючих стане ваше ім'я — гарним чи ні.
Отже, ім'я — це нагорода, яку ви заслужили, не ім'я прославляє людину, а людина ім'я. Пам’ятайте про це. Пам’ятайте про те, яку силу ви маєте, знаючи ім’я тієї чи іншої людини. 
Хай буде добре,
Якщо на добро!
Хай буде здоров’я,
Бо так велено!
Хай кожне ім’я
Мов сонечко сяє,
Людина його
Лиш сама прикрашає. 
Вед. Ось наближається до кінця наше свято. Я хочу сьогодні всіх привітати з  Новорічними і Різдвяними святами. Побажати вам міцного здоровя, щастя і здійснення всіх мрій і бажань. І зараз діти подарують усім нам пісню.
А зараз пісня «А я бажаю вам добра»

Одна земля, одна надія
І сонечко на всіх одне,
Воно усіх теплом зігріє,
Воно нікого не мине.
І буде знов весна на світі
Надію людям дарувать,
І будем ми на світі жити,
І про добро пісні співать. 
Приспів:
А я бажаю вам добра,
А я бажаю вам тепла,
Любові завтра і сьогодні.
А я бажаю вам добра,
Щоб, наче сад, душа цвіла,
Щоб зорі падали в долоні. 
Коли біда простягне руки,
Прийдуть печалі і жалі,
Згадай крізь терени розлуки,
Що є кохання на землі.
І буде знов весна на світі
Надію людям дарувать,
І будем ми на світі жити,
І про добро пісні співать.
Приспів. (3) 

НАЙДОРОЖЧІ НАШІ МАМИ

Мета: формувати ціннісне ставлення особистості до сім’ї, родини, людей.
Обладнання: магнітофон, аудіозаписи, переносна дошка з прислів'ями.
Оформлення: святково прикрашений зал, у центрі — картина, на якій зображена Мати, вистав­ка дитячих малюнків «Моя матуся», «Моя бабуся».
ХІД СВЯТА
Ведуча. Слово «мама» росте разом з нами. Тихо, як ростуть дерева, як сходить сонце, як розпускає пелюстки квітка, як світить вечірня зоря і гладить по голівці рідна рука.
Мати була, є і залишиться для нас живим сим­волом рідного дому, рідної землі.
Кожна мати молиться за своїх дітей: «Пошли їм, Господи, щастя і здоров'я, віру в завтрашній день, людяності їм пошли і милосердя, доброти їхньому серцю, світлого розуму голові, дай їм бажання пра­цювати, примножувати багатство роду, не зазіхати на чуже добро».
А тому сьогодні,  скажемо найсердечніші слова нашим мамам.
Учень 1. Твоє, матусю дорога,
Сьогодні відзначаєм свято.
Зібралась разом дітвора,
Пісень і радості багато.
Учень 2. Я люблю тебе, матусю,
Ніжну, дорогеньку.
Всього найкращого бажаю
Я тобі, рідненька.
Учень 3. Від усіх ти наймиліша,
Лебідонько мила,
Щиро дякую тобі я,
Що мене зростила.
Учень 4. Над колискою моєю
Пісеньку співала
і в любисточку духмянім
Перед сном купала.
Учень 5. Сьогодні привітати хочем
Ми любих мам із Днем Весни.
І побажати щиро хочем,
Щоб завжди гарними були!
Учень 6. Щоб не сивіло в вас волосся,
І щоб не морщилось чоло,
Щоб вам, кохані наші мами,
У всьому і завжди везло.
Учень 7. Щоб вас кохали наші тата
І дарували квіти вам.
Немає ж бо у всьому світі
Жінок, чарівніших за мам.
Учень 8. Це слово ніжністю багате,
Воно – неначе сонця цвіт.
Прийми, матусю, в своє свято
Наш уквітчаний привіт!
Ведуча. Багато прислів'їв склав народ про матір. Пригадаймо їх, діти.
Діти розповідають прислів'я про матір.
-         Нема того краму, щоб купити маму.
-         Матері ані купити, ані заслужити.
-         Материн гнів, як весняний сніг: рясно випадає, та швидко тане.
-         На сонці тепло, а біля матері – добре.
-         Мати одною рукою б’є, а другою голубить.
-         Дитина плаче, а матері – боляче.
-         У дитини заболить пальчик, а в матері – серце.
Ведуча. А тепер я пропоную вам скласти при­слів'я. Весняний вітерець дмухнув, і прислів'я розірвалися й перемішалися. Мама і дитина отримає картку із прислів'ями-плутанками. Хто швидше правильно з'єднає частини прислів'їв, той і переможе. Конкурс для дітей і мам.
Материн гнів, як весняний сніг:
Нема того краму,
Матері ні купити,
Мати одною рукою б'є,
На сонці тепло,
У кого є ненька,
Дитина плаче,
Мене мати цілий вік дурила:

ні заслужити,
 а другою гладить.
казала «битиму» та й не била.
а матері боляче.
а біля матері добре.
у того й голівонька гла­денька.
рясно випаде, та скоро розтане.
щоб купити маму,
Ведуча. Діти, ви писали твори на тему «За що я люблю свою маму». Зачитайте їх, будь ласка.
Діти кілька учнів (за бажанням) зачитують свої твори.
Ведуча. Діти, які почуття ви переживаєте, коли поряд із вами мама? А як ви гадаєте, чому День матері ми відзначаємо саме весною?
Пропоную вам зараз скласти колективний пор­трет мами. Напишіть на стікерах, які ваші мами, і приклейте їх у вигляді промінців біля образу мами.
Діти по черзі виходять до портрета, зачитують слова, які характеризують їхніх мам, і приклеюють стікери у вигляді промінців.
Шановні мами і бабусі! Приміть вітання від чоловічого колективу нашого класу.
Частівки.
Вас зі святом ми вітаєм –
Неповторним, весняним,
І частівки проспіваєм
Мамам рідним, дорогим.

А я мамі помагав
І на кухні прибирав.
Так я посуд перемив,
Що тарілки перебив.

Раз у рік на свято мам
 Я у руки віник взяв
Залишилося від нього
Три соломинки усього.

Ми салат святковий з братом
Готували мамі в свято.
Коли котик скуштував,
Цілий день і ніч нявчав.

Я для мами так трудився,
У тазок води налив.
Наш будильник запилився,
То я з милом його мив.

Наймиліші, найдобріші,
Дуже любимо ми вас,
А тепер ловіть скоріше
Поцілуночки від нас.

Розгадування загадок.


А зараз я пропоную усім відгадати загадки. Готові?
Не боюсь грози ні грама,
Біля мене поруч …(мама)

Нема в квартирі бруду, хламу,
Все чисто прибрала …(мама)

Перед сном одягнув піжаму,
Почитати просим …(маму)

В циркові нова програма,
Нам білети купить …(мама)

Подарунки власними руками
На свято зробимо для …(мами)

Ведуча. Отже, діти, наші мами, як тепле весняне сонечко, зігрівають нас теплом своїх сердець, дають нам упевненість і наснагу в житті. А ми вдячні своїм матусям. Уявімо на кілька хвилин, що наші учні виросли і вже самостійно заробляють гроші. Що б вони тоді подарували своїм мамам?
Інсценізація гри «Купимо тобі, матусю...».
Діти демонструють зображення курочки, ка­чечки, гусочки, індика, поросятка, коника, машини, телевізора.
Ведуча. Мама... Скільки ласки і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдорожча, найдобріша, наймиліша, найкраща, най-най-най...
Скільки в нашій мові звертань до мами! Назвіть, діти, слова, якими ви звертаєтесь до своїх матусь. (Мама, матуся, матінка, мамуня, мамочка, неня, ненечка, ненька, рідна, ріднесенька...)
Слово мама росте разом із нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І также тихо воно приходить на уста – промінцем маминої усмішки й ласкавістю її очей, листочком вишні й світлинкою сонця, пелюсткою квітки й радістю веселки, теплою лагідністю руки й вечірньою молитвою.
Учениця.
Є в мене найкраща на світі матуся,
За неї до тебе, Пречиста, молюся,
Молюся устами, молюся серденьком
До Тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у Тебе щирими словами
Опіки та ласки для любої мами,
Пішли їй не скарби, а щастя і долю.
Щоб дні її минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ та у люди,
Щоб нами раділи, пишалися усюди.

За це я складаю в молитві долоні,
До Тебе, Царице, на сонячнім троні.
Ведуча. Є багато віршів про мам і ми присвячуємо їх вам.
Учні (по черзі)
Що найдорожче за все на землі?
Мамині руки і мамина ласка,
Мамині очі, як зорі ясні,
Мамина пісня і мамина казка.

Сповнене мудрості, віри, добра
Мамине серце, як сонце, гаряче,
Лагідне, ніби весняна пора,
Все зрозуміє і все на пробачить.

Мамо! Матусю ріднесенька!
Ти мій промінчик яснесенький!
Я тебе щиро люблю,
Зіроньку милу мою!
Ти моя радість, надія любов!
Я це повторюю знову і згов,
Люба матусю!

Матінко-голубонько!
Люба моя квіточко!
Руки твої лагідні,
Тепленьки, як літечко!

 Матінко-голубонько!
Калинонько пишная!
Добре в тебе серденько –
Скільки в ньому ніжності!

Матінко-голубонько!
Зіронька ясненька!
Ти моя красунечка!
Ти така гарнесенька!

У моєї неньки
Руки золотенькі,
Роботящі, вмілі,
Спритні в кожнім ділі!

У моєї мами
очі променисті,
Як блискучі зорі,
Як озера чисті.

У моєї мами
Губки-полунички,
Усмішка ласкава,
Дуже гарне личко!

Матінко, матусю!
Я тобі вклонюся
За добро, за ласку,
За дитинства казку.
За твою турботу,
За твоє терпіння,
За твою науку
І за розуміння.

Ти мене в колисці колисала,
І за це тобі вклонюся я.
Ти мені життя подарувала,
Матінко, ріднесенька моя!

Все, що є прекрасного навколо:
Сонце, небо, зірочки ясні,
Дощ весняний і траву шовкову –
Все це, мамо, ти дала мені!

Виросту – на тебе буду схожа,
Я ж твоя частинка, рідна кров!
І тобі віддам усе, що зможу –
І турботу, й ласку, і любов!
Конкурс «Впізнай  своє дитя із завязаними очима»
А тепер звучить музичний подарунок для наших мам.
Пісня «Мама»
Ти мені співала колискову,
Коли я і ще була малою.

І мене до себе пригортала,
Як мені затишно було мамо. (Двічі)

Приспів.
Матусю, рідненька, найкраща у світі.
Хай лине до тебе пісня ця.
Тобі моя мила дарую ці квіти,
Хай квітне і доля твоя.

Виросту і як з гнізда лелека,
Полечу я у краї далекі.

Але де б я  в світі не літала,
Ти завжли зі мною будеш мамо. (Двічі)
Приспів.
Ведуча. Конкурс «Впізнай портрет»
Мами впізнають себе на портретах, що їх намалювали діти.
Ведуча. Невтомні материнські руки... Не було, либонь, такого, чого б не вміли вони робити, і завжди пахли чимось знайомим: домашнім хлібом, м'ятою, свіжовипрасуваною сорочкою...
Учень 8.
Мамині руки
В мами руки, як дві птиці,
Як дві птиці-труцівниці.
В кого є ще такі птиці,
Як у мами-чарівниці?
Все в польоті,
Все в польоті —
Все в роботі,
Все в роботі!
Руки цілий день літають —
Птиці шиють, вишивають.
Садять квіти на городі,
 із криниці носять воду.
Птиці в хаті прибирають,
Птиці хату прикрашають.
То сміються, то співають,
Все літають, все літають.
Варять борщ, і варять кашу
У веселій хаті нашій.
Птиці ліжко в хаті стелять,
 і завжди вони веселі.
Дуже славні в мами птиці:
Трудівниці —
В чарівниці!
(Є.Гуцало)
Конкурс «Допоможи мамі». В конкурсі беруть участь 5-6 хлопців. Вони повинні прибрати в домі: за 1 хв із завязаними очима прибрати розкидані по підлозі кубики. Переможе той хто за вказаний час збере найбільшу кількість кубиків.
Конкурс «Білий танок» (пари танцюють притримуючи яблуко щоками).
Учень 9. Ми зі святом, мами, нині вас вітаємо,
Квітку-семицвітку в дарунок складаємо.
В ній пелюстка кожна — з добрими словами.
Приймайте дарунок від нас, любі мами!
Семеро учнів виходять на сцену, тримаючи в руках різнобарвні пелюстки. На дошці зображена квітка без пелюсток. Кожен учень каже побажання і прикріплює пелюстку до серединки квітки.
Учень 10. Хай добро вам буде,
Наші мами любі!
Учень 11. Просимо ми Бога вам здоров'я дати,
Бо здорові й діти, як здорова мати!
Учень 12. А ще ми бажаємо радості в оселі,
Щоб зростали діти розумні й веселі!
Учень 13. Щастя не минає хай вашого дому,
Будьте, наші мами, удачливі в усьому!
Учень 14. Весну вам даруємо з птахами й піснями,
Живіть і радійте, славні наші мами!
Учень 15. Щиро вам бажаємо, наші любі мами,
Щоб завжди пишалися доньками й синами!
Учень 16. Ну, а наостанок ми даруєм квітку,
Знайте, наші мами: люблять всіх вас дітки.
Конкурс «Чия мама?» («Донечко!» - гукає мама, а дитина піднімає руку і відповідає: «Моя»)
Пісня «Березень»
Ой заплакала, дивись,
Крижана бурулька.
І весела слізка-близь!
У калюжу булька. (Двічі)

Це ж так Березень у строк
Нам говорить. Здраствуй!
-Ти ж не клич тепер хмарок,
Сонечка не застуй! (Двічі)

Розбуди зимовий гай
Птичими піснями
Разом з нами привітай
Любе свято мами! (Двічі)

Ведуча. Діти, для вас у мене є цікава задача. Слухай­те уважно, щоб розв'язати її. В одній сім'ї дві матері, дві доні. Скільки всіх? Хто вони? Правильно, це бабуся, матуся і доня. А чому бабусю тут названо мамою?
На наше свято завітали і мами наших мам — бабусі, за що ми дуже вдячні їм. Правду кажуть у народі: «Діти — це діти, а справжні діти — це онуки». Чому ж так?
Мама і син виконують сценку.
Син. Подивіться, мамо, як сади цвітуть!
Мама. Ніколи, дитино, в полі справи ждуть.
Жаль бодай хвилину, хто її змарнує.
День весняний, кажуть, цілий рік годує.
Син. Подивіться, мамо, вишні, мов корали!
Мама. Почекай, не всі ще буряки прорвали,
Не скосили трави, скирти не поклали,
А зима спитає, як хазяйнували.
Син. Подивіться, мамо, яблука доспіли!
Мама. Ет, не вистачає ні часу, ні сили.
Відлітають птиці за моря і гори,
Урожай потрібно звезти у комори.
Син. Подивіться, мамо, вже й зима настала!
Мама. Ой, не все я встигла, що зробити мала.
Син. Ну, тоді піду я, мабуть, до бабусі,
В неї я, матусю, усього навчуся!
Бо бабуся нас, малих онучат, чекає,
Нам про все розкаже, бо на все час має.
Конкурс 2 „Збережи свою кульку”
Для двох учасників гри до лівої ноги прив’язують надувну кульку. Кожен із гравців повинен роздушити правою ногою кульку суперника і при цьому намагатися зберегти свою.

Ведуча. Уже став крилатим вислів «Є баба — є і діти». Справді, адже на плечі наших бабусь-трудівниць лягло, крім усіх домашніх турбот, і виховання ону­чат. Нерідко бабусі замінюють нам і тата, й маму. Наші мами за щоденними клопотами не мають часу відповісти на всі дитячі «чому». От і звертаються діти до бабусь. А вони все встигають, на всі запитання онучат дають відповіді. Тому що бабуся — це татова або мамина мама, отже, вона прожила на світі набагато більше, ніж тато чи мама. Бачила у житті більше, і ви, мабуть, найдорожчі для неї, бо ви її онучатка, дівчатка чи хлоп'ятка. Бо ви її ластів'ятка, пташенятка, козе­нятка, часом навіть і телятка.
Учень 17. Ой, яка ж бо ти, бабусю,
Дорога та мила.
Розказать про те словами
Не моя ще сила...
Учень 18. Мов те сонечко на небі,
В лузі квітка красна,
То бабуся в нашій хаті
Добра все та ясна...
Учень 19. Ясне сонце світить з неба,
Веселить та гріє.
В рідній хаті при бабусі
Кожен з нас радіє.
Діти, а як ви називаєте своїх бабусь? (Відповіді дітей.)
Ведуча. Бабуся! Бабуня! Бабусенька! Бабуня-солодуня! Яке ніжне, гарне, лагідне, пестливе й тепле слово! Чи є у світі людина краща? Ні. Скільки вона пережила! А яка ніжна, щира! Скільки вона недоспа­ла ночей, голублячи своїх дітей і онучат! Подивімось у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрування. Це погляд щирості, добра й любові.
До своєї бабусі підходить учень із пуховою хусткою в руках.
Учень 20. Бабусю, моя дорогенька,
Матуся мого тата,
 Присядь біля мене близенько,
Я ніжно отак пригорнуся.
 Накину тобі я на плечі
Хустину тепленьку пухову.
 Як гарно з тобою малечі!
Бабусю, завжди будь здорова!
 Приймайте, дорогі бабусі, наш подарунок — пісню
Пісня «Бабусині казки»
У бабусі руки вмілі,
А казки чудові, милі.
Миготять в повітрі спиці,
За клубочком скаче киця.
Приспів.
Бабусю моя, ріднесенькая!
Бабусю моя, люблю тебе я!

А нитки все в’ються, в’ються,
І казки рікою лються.
Ляжу в ліжко, та не спиться,-
Нову казку в’яжуть спиці.

Приспів.
Бабусю моя, ріднесенькая!
Бабусю моя, люблю тебе я!

Гра «Впізнай бабусині руки».
Очі у дітей зав 'язані татками. Вони мають на дотик упізнати серед кількох руки саме своєї бабусі.
Ведуча. Дорогі бабусі й матусі, сподіваємося, що наші смішинки додадуть вам настрою.
—   Та й набрид же своїм плачем ти мені, Петрусю!
— Це не вам я, мамо, плачу. ...
— А кому?
— Бабусі.
(Ф. Самойлович)
— Калоші нащо ти взуваєш?
— Я в них на вулицю піду!
— Але ж грязюки там немає...
— Нічого, я її знайду.
(Грицько Бойко)
— Мамо, чому в тебе так багато сивого волосся? — питає в матері донька.
— Це тому, дитино, що ти мені так багато клопоту робиш.
— Ой, мамуню, то ти мусила бабці дуже багато клопоту наробити, коли вони такі білі, як сніг.
Учень 21. Бабуся внука колихає,
А внук ніяк не засинає.
Розповіла вже всі казки,
і віршики, і приказки.
Стомилася, та все ж співає,
А внук ніяк не засинає.
Аж враз в кімнаті тихо стало —
Мабуть, уже заколисала...
Та ні, знов пісенька луна,
Якась тонка і голосна.
Піду в кімнату, подивлюся —
Щось наче голос не бабусі.
Зайшов — побачив я дива:
Бабуся спить, а внук — співа!
Ведуча. Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу щиро подякувати за добро, яке ви зробили і щоденно робите для нас — своїх дітей, онуків, правнуків.
Спасибі вам за все, що ви зробили, і дуже проси­мо — бережіть свої сили. Учнівська рада нашої школи вирішила нагородити кожну бабусю наших учнів ор­деном «Добре серце».
Учні вручають саморобні ордени бабусям.
Ведуча. Пам'ятаймо, любі діти,
Пам'ятаймо завжди з вами,
Що для нас в усьому світі
Найдорожчі наші мами!
Наші діти приготували вам, любі матусі й бабусі, подарунки.
Діти вручають мамам і бабусям подарунки, виго­товлені своїми руками, і квіти.
Ведуча.
Для почуттів найкращих на землі
Створили люди сотні добрих слів –
Таких, як щирість, ніжність. Їх багато.
Це – милосердя, спокій, чистота,
Це – вірність, співчуття і доброта,
Любов. Надійність. Всіх і не назвати!
Та і навіщо, коли є одне,
Що вмістить все це? Слово головне –
Мама.
Зі святом вас, любі, милі, ніжні, рідні! Хай ніколи наші діти не засмучують вас! Нехай приносять із собою тільки радість і щастя, а якщо колись з’являться сльози на ваших очах, то нехай то будуть сльози радості та гордості за наший дітей!




СЦЕНАРІЙ ПРОВЕДЕННЯ  СВЯТА «ПРОЩАВАЙ, БУКВАРИКУ»
Мета: Вчити дітей виразно декламувати вірші, формувати інтерес до читання. Розвивати акторські здібності, уяву, вміння фантазувати. Формувати ціннісне ставлення особистості до сім’ї.
Святково прибрана зала. На плакатах — назви станцій:
1.  Алфавітово.
2.  Математична.
3.  Загадкова.
4.  Жартівлива.
5.  Сюрпризна.
Діти заходять до зали під музику «Чого вчать у школі».
Учитель. Шановні учні, батьки, вчителі! Сьогодні ми з вами зібрали­ся з нагоди радісної події у житті на­ших першокласників, разом із тим, трішки сумної, адже сьогодні ми про­щаємось із нашою найулюбленішою книжкою — Букварем. Ми дуже раді, що вже знаємо всі букви і вміємо чи­тати. Буквар допоміг нам пізнати ба­гато цікавого.
Тому сьогодні я хочу запропонувати вам цікаву подорож.
Учні (по черзі)
1. Ділі-ділі, дзень-дзень!
Любі гості, добрий день!
Ділі-ділі, наш наказ:
Не спізнитись в перший клас.
2. На веснянім видноколі
Зайнялась зоря.
Свято в школі!
Свято в школі!
Свято Букваря!
3. Є червоних днів багато
На листках календаря,
А між ними й наше свято —
Вшанування Букваря!
4.  Ясне сонечко проміння
 Посилає щедро в клас,
Це воно, напевно, знає,
Що сьогодні свято в нас.
5.  Є книг багато — радісних, товстих,
Тонких, барвистих, наче жар,
Але одна — усім книжкам начальник,
 І звуть її по простому —
Буквар!
6. Букви старанно вивчали,
Знаєм їх від А до Я,
І сторіночку останню
Прочитали з букваря.
7. Любі гості, мами й тата!
В нас Букварикове свято.
Ми всіх гостей вітаємо,
І дуже вам радіємо,
Бо ми всі букви знаємо,
Бо ми читати вміємо!
8. Хай кожен гість перевіря,
Чи знають учні Букваря?
Чи можна нам, школярикам,
Прощатися з Буквариком?
9. Ми — шкільна сім'я єдина,
Ми вчимо за складом склад.
Мама, щастя, Україна,
Річка, гори, пишний сад.
І за все це говорю: «Спасибі книзі — Букварю!»
Пісня «ВЧАТЬ У ШКОЛІ»
Готуватись до занять,
Вміти добре рахувать
 Вчать у школі. (Тричі)
 Скільки буде двічі два,
Як склади з'єднать в слова,
Вчать у школі. (Тричі)
Не запізнюватись в клас,
Завдання робить щораз
 Вчать у школі. (Тричі)
Щоб дорослих поважать,
І малих не ображать
Вчать у школі. (Тричі)
 Тарні книжки вчать читать,
Щоб про все на світі знать,
Вчать у школі. (Тричі)
Чесність змалку берегти,
До людей з добром іти
Вчать у школі. (Тричі)

Учите л ь. Час вирушати у нашу подорож.
Діти бе­руться заруки, піднімають їх догори, сту­пають крок вперед.
Станція 1 — «Алфавітово»
До зали заходить Букварик.
Буквар. Добрий день, друзі!
Я мандрую по країнах,
я з абеткою дружу,
І малечу, як зустріну,—
грамоти одразу вчу.
От ми гуртом і розберем,
як ви учили? Чи всі зі мною — з Букварем —
весело дружили?
Учні (по черзі)
10.    Нас тридцять три, нас тридцять три,
У нас міцна сім'я,
Складаємо нові слова —
 Від А до Я, від А до Я.
11.    Аж тридцять три зорі
Нам світять не вгорі —
На білім-білім полі
Збирали їх поволі.
Ці тридцять три зорі
У нашім Букварі!
12.    Всі букви добре вивчені,
Знайомі хлопцю й дівчині,
Читає й пише нас
Чудово перший клас!
Ми красиві і стрункі,
Прикрашаєм сторінки.
Перекличка букв від А до Я.
Діти: Ми літери відомі ,
Ми всякому знайомі ,
Але про кожну літеру
Ви знаєте не все
Ми літери незвичні
Ще й дуже симпатичні .
А тому кожному гостю нашого свята ми даруємо «Абетку побажань».

«Абетка побажань»  
А – активності творчої .
Б – безхмарності небесної .
В – віри розсудливої .
Г – глузду неміряного .
Д – достатку життєвого .
Е – економії розумної .
Є – єдності сімейної .
Ж – життя безкінечного .
З – здоров ‘ я безмежного .
І – імені чистого .
К – кохання доброго .
Л – людяності щирої .
М – мрії здійсненної .
Н – наснаги професійної .
О –обрію барвистого .
П – посмішки чуйної .
Р – радості всесильної .
С – спокою літнього .
Т – теплоти родинної .
У – успіху великого .
Ф – фантазії гармонійної .
Х – хліба цілющого .
Ц – царини домашньої .
Ч – чарівності приємної .
Ш – широти духовної .
Щ – щастя невичерпного .
Ю – юності сердечної .
Я – ясності майбутньої .

Буквар
Так, ми, діти, повторили,
Букви ті, що вже учили.
Та пам'ятаю, що працював з нами ще один підручник.
Звучить музика, і поїзд рушає на іншу станцію.

Станція 2 — «Математична»
Виходить Математика.
Математика. Я теж працювала з першокласниками і тому хочу по­бачити, чи всі учні запам'ятали мої уроки? Чи знають цифри?
У ч н і (по черзі, із картками-цифрами у руках)
Цифра 0
Є число, що зветься нуль,
Знають його всюди.
Відніми його, додай —
 Що було, те й буде.
Цифра нуль, або ніщо.
Цифра  1
Серед чисел я найперша,
Відлік всьому починаю.
І хоча я не актриса,
Всяк мене чудово знає.
Ось один, чи одиниця —
І тоненька, і пряменька,
Наче спиця.
Цифра 2
А оце ось цифра два,
В неї кругла голова,
Довгий хвіст, зігнута шийка,
Отака, як бачиш, двійка.
Цифра З Перші цифри — дві сестри,
Ось і третя — цифра три.
 Третю — третій із значків,
Складемо дах із гачків.
Ц и ф р а 4
Ось чотири жартівливо
Вигинає лікоть вліво.
Цифра5
Вийшла потім погулять
На перерві цифра п'ять,
Руку вправо простягнула,
 Ніжку бубликом зігнула.
Цифра 6
Цифра шість — немов замок:
Знизу — круг, вгорі — гачок.
Цифра 7
Цифра сім, як кочерга,
 В неї, бач, одна нога.
Цифра 8
У цифри вісім — два кільця,
Без початку, без кінця.
Цифра 9
Цифра дев'ять — чи дев'ятка —
Наче в цирку акробатка,
Сторчака як повернеться,
Зразу в шістку обернеться.
Цифра  10
Як стоїть собі самісінький,
То не значить нічогісінько.
Та як одиницю поруч
Ми поставимо ліворуч,
То із двох значків у нас
Стане десять вже відразу.
Математика. Так, добре! Цифри ви вивчили. А які задачі розв'язували на уроках?
1) Учениця. Було в нас чотири апельсини. Три ми дали Юлі.
Скільки залишилося?
Учень. Ми їй краще один апель­син дамо, щоб вона не захворіла на діатез.
2) Учитель. Васильку, яка найкраща пора для збирання яблук?
Учень. Коли собака на прив'язі.
3) Учитель. Дмитрику, твоя домашня робота про кішку така сама,
як і у твого братика.
Учень. Авжеж! Ми писали про одну й ту саму кішку.
Математика. Молодці! Ви гар­но попрацювали. Давайте вирушимо далі в дорогу.
Станція 3 — «Загадкова»
Учитель. Ми прибули на станцію «Загадкову» . Тут на нас чекають ці­каві завдання.
Фіззарядка для букв
1.  Стали букви у рядок
І побігли в дитсадок.
Хто ж у них за ватажка?
Ну, звичайно, буква... (А).
2.  Он до хати перелаз,
Хоч обходь, хоч перелазь.
 Він видніється ген-ген,—
Перелаз, як буква... (Н).
3. Гарні хлопці-молодці
Закопали два стовпці.
Третій їм допомагав —
Перекладину поклав.
Втіха нашій дітворі,  
Буква... (П) Вже у дворі.
4. Має рак гострющі клешні,
Ними рак усе розпоре.
(Ч)..., як гілка у черешні,
Що зростає вбік і вгору.
5. Буква ця усім відома,
Перед Я вона стоїть.
В ній дві палички і коло —
Здогадайтеся умить! (Ю)
6. Молоточок, молоточок!
Поможи забить гвіздочок!
— Мною ви не заб'єте,
Я ж зігнута буква... (Г).
7. А буква ця тому
Вважається останньою,
Що ти себе самого
Не ставиш в перший ряд. (Я)

Бідний гребінчик!
Що з тобою сталось?
Тільки 3 зубчики з усіх і осталось.
- Ти помиляєшся, я не гребінець!
Я буква «Е». Згадав?
Ну й молодець!

Жу-жу-жу, жу-жу-жу,
Своїх діток стережу, —
Каже жук.
І стереже.
Він і сам, як буква "Ж".

Дід брусочок третій клав
Для упору навскоси,
Так він хвіртку змайстрував.
Я ж дивлюся: буква И.

Чи то дощик ллє довкола,
Чи лютує завірюха
Буква Й ніде Й ніколи
Не скидає капелюха.

Узяв хлопчина рушничок
Та й повісив на гачок.
До матусі повернувся,
Від здогадки усміхнувся:
- Як журавлик, як орел
Ця крилата буква Л.

- Чи це буква, чи драбина? –
Дивувалася дитина.
Ну, якщо один щабель,
То, звичайно, буква «Н».

Сонечко кругленьке –
Як бублик, колесо.
Точнісінько таке ж воно
Як наша буква «О».

Гарні хлопці-молодці
Закопали два стовпці.
Третій їм допомагав –
Перекладину поклав.
Втіха нашій дітворі:
Буква «П» вже у дворі.

Лізе равлик на стеблинку,
Сам несе свою хатинку!
В нього ріжки коротенькі
І чутливі, мов антени.
Налякався і замер –
Схожим став на букву Р.

Тук-тук-тук, ток-ток-ток –
Вибиває молоток.
Ним ви цвяхи заб’єте,
Схожий він на букву «Т».

Плоскогубці розійшлися,
Розсміялись: ха-ха-ха!
Ці веселі плоскогубці
Схожі з літерою Х!

Немов стілець.
Догори лиш ніжки.
Навіть з цифрою
Чотири,
Буква схожа
Трішки.

На дворі лежить поліно,
Трійко пташок зверху сіло,
Подивись, ну й чудеса –
Вийшла з пташок буква «Ш».

Я в алфавіті – в кінці,
В мене усміх на лиці.
Не хизуюсь я, але…
Вам без мене буде зле.
Бо як тільки я у слові,
Слово – м’якше для вимови.
Буква ця усім відома:
Перед Я вона стоїть.
В ній дві палички і коло —
Згогадаєтесь умить.
Є ця буква в слові "Юля",
І в словах "сміюсь", "стою".
Ой, яка ж вона красуня,
Ця чудова буква Ю.

Учитель. Із цим завданням ви впорались! А зараз подивимось, чи знаєте ви казки?
1.  Стоять вони за коморою, див­ляться, а із хати виходить дівчина з коромислом: така гарна! Тільки кривенька трошки. («Кривенька качечка»)
2.  Він веселий і незлобний, Цей хороший дивачок,
З ним приятель, хлопчик Робін, І товариш — П'ятачок, До прогулянки він ласий, Є на мед чутливий нюх. Зветься плюшевий балясник, Цей ведмедик... (Вінні-Пух).
3. — Ближче, ближче, човнику, до бережка!
Це ж моя матінка мені обід принесла. (Івасик-Телесик)
4.  Всіх він любить незрадливо,
Хто б до нього не ходив. Здогадались?
Це ж наш Гена, Це наш Гена... (Крокодил).
5.  Кругленький, самовпевнений чо­ловічок, який дуже полюбляє ва­рення і живе на даху. (Карлсон)
Учитель. Молодці! Ви гарно впо­рались з усіма завданнями на стан­ції «Загадковій», і ми можемо виру­шати далі.
Станція 4 — «Жартівлива»
1.  Дівчатка співають частівки.
Виконують частівки.
***


Приготуйте фотоплівки
І зніміть на згадку нас.
Заспіває вам частівки
На прощання перший клас.
***
Як були ми ще малими,
Всі казали: малюки!
А тепер не малюки ми-
Ми вже справжні козаки!
***
Ми навчились рахувати
І письмово, і в умі.
Нам не треба калькулятор,
Калькулятор – ми самі.
***
Всі навчилися писати,
Ну і я навчився теж.
Кажуть вчителька і мати:
«З ліхтарем не розбереш».
***
Я труджуся, наче бджілка,
Бач, як гарно я пишу!
(співає дівчинка, показуючи
зошит хлопчику, який
продовжує частівку)
Дай мені до понеділка,
Завтра батьку покажу.
***
Всі куплети доспівали,
Закінчився перший клас.
Другокласниками стали,
Привітайте дружно нас!


2.  Сьогодні на свято завітали ваші друзі з 3 класу, які хочуть подарувати вам гуморески.
СМІХОТА
Я весь аркуш змалював.
 Братик каже: «Це — гав-гав!»
 Мама каже: «Лошачок».
Тато: «Ні, це — віслючок».
«Бицю, бицю!» — каже бабця.
 А дідусь: «Та ні, це паця!»
Ой, не можу! Сміхота!
 Не впізнав ніхто кота!
ХИТРИЙ ВЕРЕДА
Вереда малий Романко
 Не їсть кашу-манку зранку.
Мама просить: «За бабуню!
За татусика! Дідуню!»
 А Романко: «Ой, не треба!
Хай самі їдять за себе.
Ти купи цукерок їм —
От тоді за них я з'їм».
У НАШОЇ ДОНЬКИ
У нашої доньки
Дві малі долоньки,
Кіски дві і ніжки дві,
Що стрибають по траві.
 А язик хоча й один,
Але меле, наче млин.
               ОНУЧОК
-         Лягай спати вже, онучку, -
дід говорить басом.
-         Я, як був такий маленький,
лягав з курми разом.
А онучок зуби скалить:
- Як же ви там спали?
Як ви з сідала, дідусю
додолу не впали?
ПРЯНИК
-         У вас зуби є, дідусю?-онучок питає.
Дід журливо посміхнувся:
-         Вже давно немає...
Це почувши, хлопченятко зраділо без краю.
-         Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

КОРІННЯ І НАСІННЯ
Вдарив батько спересердя
Хлопчика малого,
Той поплакав , переплакав
та й питає в нього:
-         Тебе, татку, бив твій татко?
-         Бив, та ще й немало.
-         Ну, а татка твого били?
-         Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,
заломивши руки:
-         Тепер ясно, звідки в тебе,
хуліганські штучки.

Конкурс для батьків
1.     «Спробуйте впізнати свою дитину».

Беруть участь 5 учнів, а мама (батько), торкаючись рук дітей, впізнає свою дитину (очі заплющені).
2.     «Здорові легені».
Беруть участь троє мам і троє тат (хто швидше надує повітряну кульку).
Станція 5 — «Сюрпризна».
Буквар
Що я скажу вам від душі,
Мої малі товариші!
Я півроку вас учив,
Ви тепер письменні,
Допоміг я вам відкрити
Диво те чудове,
Як з маленьких зернят-літер
Виростає слово.
Літеру за літерою
Вчили ви щодня.
Підійшли до світлого
Справжнього знання.
За науку в перші дні
Що ви скажете мені?
Діти
Прощавай, Букварику,
В школі перший друже,
Ми тобі, Букварику,
Дякуємо дуже.
Буквар (заводить Читанку, Укра­їнську мову) А тепер вам, діти, Ось із ким дружити.
Українська мова. Добрий день!
Ч и т а н к а. Зі святом вас, друзі!
Учень
Ой, книжко, гарна та нова,
 Які ти скажеш нам слова?
3 чим новим до нас ідеш?
 Що цікаве нам несеш?
Читанка Я ваша перша Читанка.
Красива в мене свитонька,
Цікаві сторінки,
Є вірші та казки,
Покажу вам сто земель,
Ще й космічний корабель!
Даруватиму щодня
І забави і знання.
Букварику, мій братику,
Розумна голова,
Твої веселі літери
Складуть мої слова.
А ти спочинь до вересня,
Чи просто погуляй,
Букварику, мій братику,
Спасибі, прощавай!
Українська мова
Я із лісу, я із поля,
 Не легка у мене доля.
Через радість та біду
 Я з віків до вас іду.
Я дитину колисала,
Батьківщину захищала.
І від роду і до роду
 Зберігала свою вроду.
Я завжди вас буду вчити
 Рідним словом дорожити,
 Бо хто любить мову рідну,
 Той багатий, а не бідний.
Учениця Гарні книжечки нові,
 І слова в них золоті.
3 вами ми подружимо,
Дари ваші заслужимо!
Ви руку нам подайте —
 Про все розповідайте!
Хоровод із книгами. Пісня «Мій букварик»
Учитель. Буквар — це маленька частка тих знань, які дасть нам шко­ла. Крім букваря, існують і інші під­ручники, які поведуть вас у чудовий світ знань. А господинею всіх цих книг у нашій школі є Олена Петрівна, яка завітала до нас на свято.
Виступ бібліотекаря.
Вчитель. А тепер, любі першокласники, прошу приготуватися   до   найурочистішого   моменту сьогоднішнього свята.
Клятва
Буду я в школі вчитись читати,
Гарно писати і рахувати,
Буду в альбомі своїм малювати,
Твори писати і вірші вивчати.
 Діти. Клянемося.
Обіцяю не лінитись,
Добросовісно трудитись,
Педагогів поважати
І оцінки гарні мати.
Діти. Клянемося.
Книги й зошити любити,
Берегти і не губити,
Акуратним завжди бути
І нічого не забути.
Діти. Клянемося.
На уроках не жувати,
Не дрімати і не спати.
І домашні всі завдання
На «відмінно» готувати.
Діти. Клянемося.
Буду вчитися відмінно
І поводитись сумлінно,
Щоб батьки могли радіти,
Що такі в них гарні діти.
Діти. Клянемося.
Вручення дипломів першокласників.
Звучить пісня «Прощавай, букврику».
Учень
Ми навчилися читати,
Ми навчилися писати.
Ми зустріли у школі навчання зорю,
І сьогодні від щирого серця
Ми приносим подяку Букварю!
Закінчується наше свято,
 Нам помагали його готувати
 І вчителька перша,
і вихователі, і музикант.
Словом хорошим згадаймо в цей час
Тих, хто Буквар готували для нас.
Дякуємо редакторам і друкарям,
 Дякуємо коректорам і художникам,
Дякуємо письменникам і батькам.
Хором. Ми дуже, дуже вдячні вам!
Вчитель: Вам, шановнії батьки, «Спасибі» хочу я сказати
За допомогу у навчанні, старанність, витримку, любов.
За те, що вчились рахувати, старанно букви всі писати
Та гарно – гарно малювати. Це перший крок!
Попереду – ще десять років! Отож, навчайтеся, батьки,
І кожен день робіть уроки!
Цілий рік ми так трудились!
Навіть трохи притомились.
Час настав і відпочити,
Нас чекає довге літо!

Учитель. Дорогі діти! Шановні гості ! Наше свято добігає свого кінця. Ми щиро вдячні тим, хто завітав на наші перші жнива. Сподіваюсь, що зібрані зернятка знань проростуть рясним урожаєм у майбутньому, а тепло сьогоднішнього свята залишиться у серцях наших дітей назавжди!



Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)